НектарИн KIDS: Вита и Володя о своем карапузе-вегетарианце

Коли я завагітніла, то була вже років шість вегетаріанкою і змінювати свої уподобання зовсім не збиралась. Попри всі розповіді зі сторони, що мамі і дитині “обов'язково потрібне залізо тваринного походження” і т.д. і т.п., і що дитина народиться слабенька, і важко родити, і діти взагалі будуть зелені ( це мені обіцяли самі ревні противники вегетаріанства ще давно), пройшло все набагато простіше і природніше.
Чтобы читать дальше, кликните на название сообщения

Крім перших трьох місяців звикання організму до своїх нових функцій жалітись мені не було на що. (ні, насправді мені ще іноді боліла спина і було важко звикнути спати на боку, але біль у спині можна було виправити нескладними вправами, а на боку я сплю й досі — встигла виробитись звичка). Про всі інші неприємності, що часом супроводжують вагітність я тільки читала в “розумних книжках”. Не знаю чи цим завдячую вегетаріанству, чи “у кожного своя доля”... правда відносно вегетаріанського харчування — в мене воно було максимально здорове (принаймні як для мене) і натуральне. Тобто, молоко — від корови, а не з пакету; овочі і фрукти — з городу без хімії, а не з супермаркету; замість цукру — мед і сухофрукти; солоні огірочки, грибочки і т.д. -- дуже іноді,і тільки не гострі, шоколад — іще рідше. Так і пройшло дев'ять місяців. Родився хлопчик.

Це нам тільки кілька днів.

Як для своїх тата з мамою ( у яких ріст “1.5м в стрибку”) навіть дуже немаленький — 54см. 9-10 балів по шкалі апгар. Мамине молочко їсть із задоволенням і по темпам росту ніхто не може сказати, що молока йому не вистачає. Наш місцевий педіатр сказала, що на її ділянці ми зробили революцію: раніше вона думала, що вегетаріанство — це дурниця, а маленький вегетаріанець — найбільша дитина в селі ( хоча насправді, це швидше за все внаслідок грудного годування “по бажанню”) і тепер про різні м'ясні бульйончики навіть мови не починає. Так ми і ростемо собі помаленьку — всупереч загальноприйнятим в нашій країні медичним стандартам.